Правда або брехня! Десять міфів про банки.

Твердження про те, що банківська діяльність сверхдоходна, не відповідає дійсності...

Міф перший: У економіці криза, а банки отримують величезні прибутки

Банки, особливо орієнтовані на обслуговування фізичних осіб, вимушені містити велику кількість структурних підрозділів і нести значні витрати на їх оренду, охорону і оплату праці працівників. За даними Національного банку за 2008 рік, банки отримали операційних доходів приблизно на 70 мільярдів гривень, а витрати складали 62,7 мільярда. Тому кінцевий прибуток склав лише 7,3 мільярда гривень. Віддача на капітал по всіх банках склала близько 12%.

Небагато можна знайти видів бізнесу в Україні, де власник погодився б працювати з рентабельністю в 10-12% від обороту або авансованого капіталу. У торгівлі і у виробничій сфері над таким власником посміялися б.

Більшість банків в Україні приватні, а їх акціонери (досить часто, ті ж фізичні особи) чекають дивідендів за наслідками роботи. Якщо банки не приноситимуть своїм власникам хоч би 10-15% прибули, то який сенс взагалі вести такий бізнес?

Як видимий, теза про надприбутковість банківського бізнесу не відповідає дійсності. При цьому варто пригадати, що банки дають роботу тисячам працівників, більшість з яких є звичайними фахівцями, що спілкуються з клієнтами у філіалах і відділеннях і що допомагають скористатися послугами банку. Таким чином, банки виконують і значну соціальну функцію, підтримуючи десятки тисяч українських сімей як працездатні.

Міф другої: Банки погані - не віддають достроково депозити

Банки не зберігають гроша вкладників в сейфах у вигляді готівки, вони надають їх як кредити іншим громадянам або юридичним особам. При цьому виплачувані позичальником відсотки є головним джерелом виплати відсотків по внесках.

У ідеалі, якщо гроші узяті на річний депозит, то вони видаються як кредит також на один рік. Для нормальної діяльності банку дуже погано, коли вкладник раптово міняє свої плани і вимагає повернути депозит достроково. При цьому банк не може вимагати від своїх позичальників негайно сплатити кредит, що видавався на рік або декілька років, тому що так банку захотілося.

Аналогічно жоден банк не може достроково повернути депозити всім своїм вкладникам, адже тоді потрібно було б вимагати дострокового погашення всіх кредитів, виданих за рахунок цих засобів.

Зрозуміло, що в житті бувають різні ситуації, і у разі крайньої потреби (хірургічна операція, лікування, пожежа і тому подібне) банки йдуть назустріч окремим вкладникам і готові повертати їх внески достроково. Проте такі рішення ухвалюються в індивідуальному порядку і є проявом соціальної відповідальності того або іншого банку.

Вкладник, вносячи гроші на терміновий депозит, повинен усвідомлювати умови такого депозиту, розуміти складність його дострокового повернення і не створювати для банку штучних труднощів.

Міф третій: Банки погані - вимагають своєчасної сплати кредитів

Суть роботи банків полягає в посередництві: вони збирають вільні засоби громадян і бізнесу у вигляді депозитів і потім надають їх у вигляді кредитів для ведення бізнесу, покупки нерухомості, автомобілів і тому подібного.

За рахунок чого банк повертає депозит? З тих засобів, які щомісячно перераховують позичальники на погашення кредиту. Якщо позичальник з тієї або іншої причини затримує платіж, то банк вимушений платити депозит з інших засобів, а вони обмежені. Саме з метою запобігти загрозі для своїх вкладників банки приймають всілякі заходи, щоб спонукати позичальника виплачувати по кредиту.

Кредит - це не засоби самого банку, це засоби тисячі вкладників, підприємців і інших юридичних осіб, тимчасово надані в користування банку. Коли позичальник свідомо не повертає кредит, він створює неприємності не тільки банка, а багатьом незнайомим йому людям, пенсіонерам, бізнесменам, за рахунок яких він отримав гроші в користування.

То ж стосується нарікань на те, що банки не хочуть погашати кредити по курсу 5,05 гривни за долар, який був на момент отримання кредиту. Дзеркальне питання: а ви згодні, щоб ваш валютний депозит вам видали в гривнах по курсу 5,05? Напевно охочих не знайдеться.

Міф четвертий: Банки і НБУ порушують закон, оскільки зобов'язані повертати депозити достроково на першу вимогу

Дійсно, в законодавстві України міститься подібна норма, що вимагає від банку повертати депозитні внески на першу вимогу. При цьому законодавець чомусь не передбачив, що сам банк також повинен мати право вимагати повернути виданий кредит завчасно і як йому заманеться. На жаль, закон, яким би хорошим він для когось не був, не може відмінити економічну реальність.

Дострокове повернення депозиту, що є благом для конкретного вкладника, створює ризики для всіх вкладників разом. Жоден банк ні в одній країні не може повернути всі депозити достроково і одночасно. Ці депозитні засоби давно направлені на кредитування економіки і мають чіткий графік повернення. У банці існують навіть спеціальні служби, що визначають, скільки і на який термін можна видати кредитів, щоб за рахунок їх повернення платити депозитні внески, розміщені на певний термін. Вимога вкладника дострокова повернути його внесок порушує цей механізм. У нормальній ситуації в комерційному банку є досить невелика частина коштів у вигляді готівки або засобів на коррахунку в НБУ. Чому невелика - тому, що ці засоби не приносять прибутки, вони не працюють. Інша частина коштів, навпаки, працює, заробляє як для забезпечення діяльності самого банку, так і на сплату вартості ресурсів, зокрема, відсотків по депозитних внесках.

Тому, коли вкладник намагається порушити умови договору і достроково забрати свій депозит, він заподіює шкоду не стільки самому банку, скільки іншим вкладникам. Образно кажучи, якщо хтось достроково розірвав депозит і забрав засоби з банку, то їх тепер може не вистачити тому вкладникові, який вчасно прийшов за своїми грошима після закінчення терміну депозиту. Ось такого вкладника дійсно шкода, тому що він виконав свої зобов'язання перед банком і тепер чекає того ж від банку. При несплаті такого депозиту банк втрачає довіра суспільства. Особливо це загострюється і отримує національний масштаб в період кризи.

Щоб запобігти таким ситуаціям, Національний банк і ввів мораторій (інакше кажучи, тимчасове обмеження) на дострокове розірвання внесків. Метою цього мораторію було не порушити права вкладників, а, навпаки, захистити їх з метою забезпечення повернення внесків у встановлений термін.

Міф п'ятий: Українські банки жадібніші, ніж закордонні: дають кредити набагато дорожче, ніж в Західній Європі

Банки не емітують гроша - вони їх позичають у вигляді депозитів, щоб потім видати бізнесу і громадянам у вигляді кредитів. Процентна ставка за кредитом формується з процентної ставки по депозиту і маржі (заробітку) банку. Навіть якщо б банки працювали без винагороди (хоча хто б захотів працювати без зарплати?), то процентна ставка за кредитом не може бути нижче депозитною.

Так, банки в Західній Європі видають кредити під 6-9% річних, але при цьому вони і депозити привертають набагато дешевше - під 3-5%. Цікаво, хто б з критиків нашої банківської системи, що вимагають європейські ставки за кредитами, погодився покласти сімейні заощадження на депозит під 3-5%. Напевно ніхто. Чому? Тому, що за підсумками 2008 року інфляція в Україні склала 22,3%, і лише депозитні внески в гривні по ставках 17-23% дозволяють хоч би частково компенсувати інфляційні втрати.

Вимоги до банківської системи роздавати гроші дешевше, ніж вони обходяться банкам, не мають економічного обгрунтування. Такий «бізнес» означатиме прямі збитки для банків. За рахунок чого платити високі депозитні відсотки, якщо по кредитах банк отримує набагато менше? Держава може стимулювати надання таких «пільгових» кредитів лише економічними методами - компенсувати різницю між ринковою і пільговою ставкою. До речі, подібний механізм неодноразово застосовувався в агропромисловому комплексі останніми роками і досить добре себе зарекомендував.

Міф шостої: Всі комерційні банки однакові і всі скоро збанкрутять

Коли економіка України динамічно росла, а банківський сектор успішно розвивався, у багатьох клієнтів і вкладників створювалося враження, що всі банки, по суті, однакові. Тому наші громадяни довірливо несли свої гроші в банки з найвищими відсотками, з невідомими власниками і незрозумілими ринковими стратегіями. Існувала думка: який сенс між ними вибирати надійнішого, потрібно вкладати під максимальні відсотки, а у разі чого державу все відшкодує.

Але коли прийшла криза, стало очевидне, що банки відрізняються, і їх надійність різна. Деякі банки, незважаючи на всі складнощі, проводять платежі в строк і повертають депозити після закінчення терміну без запізнень. А інші банки в короткі терміни втратили свій запас міцності, закрили очі на свої зобов'язання перед клієнтами і зараз сподіваються виключно на допомогу Національного банку або уряду.

Кому варто довіряти - зрозуміло, що тим банкам, які навіть в кризовій ситуації поводяться відповідально і гідно. Як говорять в народі, «справжній товариш перевіряється в біді».

Тому потрібно отримувати доступну інформацію про власників банків і ті банки, власники і акціонери яких не виправдали довіру, а надалі не мають права на існування.

Що стосується банкрутства банків, то, звичайно, такі випадки виключати не можна. Хоча навіть введення тимчасової адміністрації - це не ознака неминучого банкрутства, а лише ще одна міра Національного банку, покликана допомогти «хворому» банку і захистити його вкладників.

Проте головна гарантія подальшої долі кожного банку - це його власники і їх здатність підтримати банк «живими» засобами.

Міф сьомої: У кризовій ситуації вибрати надійний банк дуже важко

Насправді громадяни і підприємці можуть керуватися певними ознаками у виборі банків, яким можна довіряти в даний час. Можна назвати декілька основних ознак надійного банку:

* по-перше, це банки, що виконують свої зобов'язання навіть в складній ситуації, - вчасно провідні платежі (не більше трьох днів по території України) і без затримок відсотки по депозитах, що виплачують, або самі депозити у разі закінчення терміну;
* по-друге, це банки, що мають авторитетних вітчизняних або іноземних акціонерів, які надають їм реальну підтримку в умовах складної ситуації на українському ринку. Така підтримка, як правило, означає збільшення статутного капіталу і надання кредитних ліній для підтримки ліквідності;
* по-третє, це банки, ведучі відкриту політику, що пояснюють свої дії через ЗМІ і у виступах керівництва, оперативно поширюючі прес-релізи про важливі події в своїй діяльності, що підтримують актуальною свою інтернет-сторінку;
* по-четверте, банк повинен реалістично оцінювати якість своїх активів і формувати належні резерви під можливі ризики. Відповідальний банк повинен прагнути не до максимізації свого прибутку, а до максимального резервування своїх ризиків, оскільки це захищає вкладників і клієнтів від можливого погіршення ситуації в майбутньому;
* по-п'яте, ніколи не потрібно гнатися за підвищеними депозитними ставками.

Міф восьмої: Банки з іноземним капіталом виводять капітали за межу і їх не цікавить доля України

Абсолютна більшість тих, що придбали українські банки іноземних інвесторів - це відомі і успішні банки в своїх державах. Ухвалюючи рішення про вихід на український ринок, вони грунтовно аналізували і оцінювали його потенціал. Придбання банків в Україні було не якоюсь спекулятивною операцією, а стратегічним кроком по розширенню присутності на нових ринках. Тому і ситуація, що має місце в Україні, усвідомлюється іноземними власниками банків не як якийсь «апокаліпсис», а як тимчасові труднощі і ускладнення, які рано чи пізно будуть успішно подолані.

Європейські інвестори добре розуміють, що саме по поведінці банків під час кризи клієнти формуватимуть своє відношення до того або іншого банку на багато років, коли складнощі залишаться позаду. Саме тому на українському ринку банки з іноземним капіталом відповідально відносяться до своїх зобов'язань.

Що стосується припущення про висновок капіталів, то його коріння, напевно, підсвідомо росте ще з часів радянської пропаганди. Насправді саме банки з іноземним капіталом найактивніше інвестують в український банківський сектор. Як ілюстрація - за 2008 рік з числа десяти українських банків, статутний капітал яких виріс на найбільшу суму, шість банків працювали за участю іноземного капіталу. І не тільки капітал, значні об'єми у вигляді кредитних засобів також прямують іноземними банками до України - ці суми обчислюються мільярдами доларів і євро.

Зрозуміло, що інвестуючи до України, іноземні власники українських банків розраховують в майбутньому отримувати гідні прибутки і повертати собі вкладені засоби як дивіденди. Але насправді до цього етапу ще дуже далеко. А зараз засоби іноземних інвесторів грають важливу стабілізуючу роль для банківського сектора України, і всі ми повинні бути задоволені, що таке джерело зовнішньої підтримки у багатьох банків є.

Міф дев'ятий: Банки спеціально шкодять економіці, оскільки «заморозили» кредитування

Питання доступності банківських кредитів значною мірою залежить від поведінки вкладників банків. Зараз в Україні складається ситуація, коли вкладники забирають з банків значно більше депозитів, чим за цей же період позичальники погашають кредитів. За даними НБУ, за січень-лютий цього року з банків пішло близько 19 мільярдів гривень засобів клієнтів, а кредитний портфель скоротився менш ніж на п'ять мільярдів. Банки стикаються з проблемою, як покрити цю різницю в 14 мільярдів гривень. Банкам з іноземним капіталом допомагають закордонні інвестори, банки з вітчизняним капіталом привертають рефінансування від Національного банку України. Банки, що не мають такої підтримки, вже затримують платежі.

За ситуації, коли з банків забирають гроші швидше, ніж погашаються видані кредити, говорити про відновлення кредитування не доводиться. Всім потрібно відверто визнати, що поки відтік депозитів з банківської системи не припиниться, ніякого відновлення активного кредитування бути не може. А від кредитування, і це не секрет, залежать дуже багато галузей економіки - починаючи від будівництва і закінчуючи торгівлею. Тому вихід з цього зачарованого кола - в руках наших співгромадян, які не повинні піддаватися панічним настроям. Пам'ятаєте, що забираючи депозити з банків, ви не тільки наносите собі збитки унаслідок знецінення грошей і втрати можливого прибутку від відсотків, але і обезкровлюєте всю українську економіку.

Міф десятий: Тримати гроші в банках ненадійно - краще щось придбати або тримати готівку будинку

Правда полягає в тому, що банки створені для того, щоб зберігати гроші і їх примножувати. Говорити, що в банках не варто зберігати гроша - це як стверджувати, що в лікарнях не варто лікуватися або в супермаркетах не варто купувати продукти. Жоден із способів зберігання засобів, окрім депозитного внеску, не може гарантувати високу надійність і при цьому давати гарантований постійний прибуток. За умови, звичайно, що вибраний банк надійний і прозорий.

Розглянемо, які є альтернативи для банківського внеску, і які недоліки цих альтернатив.

1. тримати готівку будинку. Відверто кажучи, це не той спосіб, який дозволить вам спокійно спати. Навіть самі кращі замки і броньовані двері в житловому приміщенні не будуть серйозним препятствієм для зловмисника. Крім того, цей спосіб не приносить ніяких прибутків - гривневі заощадження просто несуть збитки від інфляції, а валютні, замість того, щоб приносити 10% і більше відсотків річних в банці, лежать без діла. Якщо ж зберігати готівку не удома, а в банківському сейфі, то такі заощадження замість прибутків взагалі починають приносити витрати;
2. вкласти в нерухомість або товари. Ще до недавнього часу цей спосіб був досить популярний, але останнім часом ціна нерухомості приносить багато клопоту таким інвесторам, на очах знищуючи їх капітал. Придбання дорогих товарів або авто - це не стільки інвестиція, як просто поліпшення умов свого життя. У ринковій економіці лише одиниці товарів можуть дорожчати після покупки (предмети мистецтва, антикваріат і тому подібне), і те таке інвестування нагадуватиме лотерею, а більшість товарів неминуче дешевшають;
3. придбати банківське золото - теоретично хороша довгострокова інвестиція. Але саме довгострокова, тому що навіть через два-три роки продати невеликий злиток золота без збитків буде задоволене складно, оскільки різниця між ціною покупки і продажу встановлюється досить значна. Тобто якщо ви плануєте залишити спадок внукам, то придбання золота - хороший вибір, але якщо плануєте використовувати капітал самому - те краще зберігати його в грошовій формі.

Як видимий, вибір невеликий: лише банківський внесок дозволить і зберегти гроші, і допомогти отримати додатковий дохід. Якщо ж когось лякає неможливість скористатися своїм внеском тривалий час унаслідок мораторію на дострокове розірвання депозитів, тоді варто скористатися короткостроковими пропозиціями банків - від семи днів до трьох місяців