Експерт: Україна — не США, ми не можемо дозволити собі масово друкувати гроші!

Протекціонізм і інфраструктурні проекти не врятують вітчизняну економіку, вважає Ігор Бураковській

Юлія Тимошенко вирішила, що для боротьби з кризою всі засоби хороші. В середині квітня БЮТ і Партія регіонів узялися загальними зусиллями допрацьовувати антикризову програму уряду, пише Експерт. Прем'єр-міністр не відмовляється від ідеї створення широкої коаліції і зве в свій уряд представників всіх політичних сил. Про результативність таких зусиль і про те, які антикризові заходи необхідні, оглядач «Експерта» розмовляв з директором Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Ігорем Бураковськім.

— Парламент відмовився приймати законопроекти в рамках домовленостей з Міжнародним валютним фондом, а Кабмін на екстреному засіданні затвердив ці закони у вигляді дев'ятнадцяти ухвал. Як ви оцінюєте це рішення?

— У фонду гнучкі умови кредитування, але це не означає, що він задовольнятиметься порожніми обіцянками. Тому, подобається нам чи ні, але виконувати узяті на себе зобов'язання доведеться.

Можливі два сценарії розвитку подій. При першому Верховна Рада піде назустріч уряду і продублює його ухвали законами. За другим сценарієм політична боротьба загостриться. Ймовірно, в парламенті буде створена тимчасова слідча комісія з вивчення дій Кабінету міністрів, а президент спробує відмінити або відкоректувати прийняті ухвали. Більше всього в цій ситуації постраждають відносини з МВФ.

— Ми можемо не отримати кредит?

— З одного боку, Україні дуже потрібні обіцяні 16,4 млрд доларів. З іншої — МВФ давно критикують за нездатність побачити масштаб проблем в країнах, що кредитуються, діяти на випередження. Криза для фонду стала свого роду іспитом, можливістю довести свою ефективність.

Кажучи про необхідність потроїти свій операційний капітал, МВФ потребує успішних прикладів. Однією з історій успіху може стати Україна, тому нам і виділили такий великий кредит. Проте це не означає, що ми можемо отримати у фонду все, що захочемо. Не раз траплялося, що ми брали гроші у Усесвітнього банку або Європейського банку реконструкції і розвитку, розробляли законопроект, приймали його в першому читанні, але необхідну реформу не проводили. Кредитори відчували себе обдуреними і відмовлялися від співпраці з нами, передає Інфобуд. Таких історій множина: від нецільового використання засобів, виділених на боротьбу з Снідом, до невдалих спроб реформування земельних відносин. Так, гроші на розвиток системи кадастру не були повністю використані.

— Швидше за все, з останнім кредитом МВФ відбудеться така ж історія. Адже большая частина антикризових законів так і не запрацювала.

— Деякі антикризові заходи все-таки діють. Наприклад, домовленості по заморожуванню транспортних тарифів для експортно-орієнтованих підприємств. Крім того, уряд прийняло рішення про зміну механізму виплати допомоги по безробіттю. Багато заходів прив'язано до держбюджету, тому зараз на порядку денному його перегляд.

— Що необхідно змінити в держбюджеті?

— Особливої уваги вимагає бюджет Пенсійного фонду. Збалансувати його буде складно, оскільки лобісти різних рівнів стануть криком кричати, що не можна грабувати народ. Але Україна — не США, ми не можемо дозволити собі масово друкувати гроші. Я категорично проти ідей деяких депутатів з БЮТ про грошову емісію і контрольовану інфляцію (про це в інтерв'ю нашому журналу розповів Юрій Полунєєв, см. №13 (206) від 6 квітня 2009 року. — «Експерт»).

Економіка складається з певних пропорцій, порушення яких приводить до проблем. Наприклад, фундаментальною причиною високої інфляції минулих років було порушення пропорції між доходами і продуктивністю праці. Тому, перш ніж говорити про контрольовану інфляцію, її апологетам варто відмінити десяток законів про індексацію соціальних виплат.

Крім того, необхідно переглянути соціальні пільги і виплати. Умовно їх можна поділити на три групи: перша — пільги, які держава за визначенням не може всім заплатити і від яких слід відмовитися. У другу групу потрапляють пільги, які можна реструктуризувати. Третя група — це пільги, які потрібно зберегти. Разом з тим слід передбачити додаткові ресурси на збільшення фонду допомоги безробітним. Інші способи підтримки, зокрема, через залучення населення до суспільних робіт, у мене викликають сумніви. Досвід будівництва дорогий в США за часів Великої депресії не показовий для України, підготовлюваної до Євро-2012. Всі об'єкти, заплановані під футбольний чемпіонат, — складні інженерні споруди, і до їх будівництва потрібно привертати професіоналів, а не безробітні з біржі праці.

— Як ви оцінюєте рішення уряду збільшити як мінімум до 208 гривень відрахування до Пенсійного фонду, що сплачуються платниками єдиного податку?

— Це правильна ідея, хоча величину платежу можна обговорювати. Ліквідовуючи дискримінацію в сплаті зборів, уряд одночасно повинен зробити крок назустріч бізнесу. Це може бути не просто «єдине вікно» для реєстрації, а повідомний спосіб відкриття і закриття бізнесу.

Доречною може бути і податкова амністія. При цьому йдеться не про масштабну декларативну акцію, а про те, щоб «підняти» на поверхню засоби. Можливо, через сплату якогось разового збору до бюджету, але у жодному випадку не шляхом масового витискування грошей з бізнесу. До речі, податкова амністія в Германії проводиться достатньо регулярно, проте в Україні напередодні президентських виборів вона маловірогідна. Як середньострокова міра я подумав би про введення податку на нерухомість.

— Чергова спроба Мінфіну ввести цей податок в кінці минулого року провалилася, зокрема через відсутність єдиного державного реєстру нерухомості.

— Введення податку на нерухомість варто планувати на середньострокову перспективу, а цей рік витратити на підготовку. Одночасно необхідно провести реформу у сфері соціального страхування — упровадити єдиний соціальний внесок, який нараховуватиметься на єдину базу і сплачуватиметься одним платіжним дорученням. Кому доручити адмініструвати єдиний внесок — Пенсійному фонду або іншому відомству — питання техніки. Головне, що у результаті держава заощадить на адміністративних витратах. У окремих фондах власні бюджети досягають 20% від соціальних виплат.

Крім того, я задумався б про приватизацію. У Україні для цього ніколи не було зручних умов. На піке економічного зростання проводити приватизацію було невигідно, в кризу — знову нульові умови для приватизації.

— Сьогодні це невигідно, в першу чергу, з погляду ціни?

— Початкова суть приватизації — трансформація структури економіки. Якщо ми ставимо в пріоритет короткострокове фіскальне завдання, приватизація зупиняється.

Протекціонізму — ні

— Недавно директор Усесвітнього банку в Україні, Білорусі і Молдові Мартін Райзер заявив, що Україні слід збільшити інвестиції в інфраструктуру, щоб підтримати реальний сектор і зайнятість. На вашу думку, це правильна ідея?

— Ця ідея спрацювала в США — країні з високим ВВП на душу населення. Україна не може собі дозволити масштабні інфраструктурні програми. Ми ніколи не забезпечимо внутрішній попит, який компенсував би металургам або хімікам експортні постачання. Зараз нам потрібно вирішувати інші задачі. Наприклад, провести рекапіталізацию банків.

— Щоб вибрати претендентів на рекапіталізацию, Нацбанк провів аудит і діагностику банківської системи. Названо сім банків. Що далі?

— Діагностика необхідна для оцінки реальних масштабів загрози для сектора. Сьогодні важливо визначитися навіть не з тим, кому допомагати, а з тим, кому з банків дозволити померти. Очевидно, що всім банкам держава не зможе допомогти. Затримка з рекапіталізацией може відбуватися і з вини банків. Не варто ідеалізувати наш банківський сектор: рефінансування частково використовувалося для виведення активів з країни. Тому, перш ніж проводити таку операцію, важливо розробити механізм контролю.

— В 2005 році ви виступали за лібералізацію валютного регулювання. Як сьогодні ви оцінюєте ініціативи уряду по скороченню термінів повернення валютної виручки?

— В кризу такі обмеження доречні. Вони повинні стосуватися як повернення виручки експортерами, так і видачі кредитів в іноземній валюті. Ми чудово розуміємо, що валюта з офшорних рахунків зайде до України в останню чергу. Після закінчення кризи уряду важливо вчасно зняти ці обмеження.

— Як ви, супротивник державного протекціонізму, відноситеся до такої антикризової міри як секторальниє пільги?

— В нашій країні часто неправильно розуміють європейський досвід держпідтримки промислового сектора. Там деякі види підтримки промислових підприємств у разі нецільового використання засобів переоформляються у формі кредиту під ринкову ставку. Останнім часом багато хто переходить на «горизонтальну підтримку», яка зводиться до рішення окремої задачі, наприклад, переходу на нові технології. Уряд декларує мета — модернізація виробництва, і тим, хто має намір брати участь в цьому, пропонує підтримку. У США змінився підхід до державної підтримки автопрома — об'єми допомоги істотно скоротилися. Сьогодні гроші дають не просто так, а під дуже конкретні зобов'язання.

— Кабмін відмінив трінадцатіпроцентную надбавку до мита на імпорт товарів, зберігши її тільки для автомобілів і холодильників. Хіба це не протекціонізм?

— Заявлена мета введення такої надбавки — зменшення дефіциту платіжного балансу. Але в нашому імпорті холодильники і автомобілі, разом узяті, займають до десяти відсотків, а найбільша вага у газу і інших енергоносіїв. Отже, по логіці, саме їх імпорт необхідно обмежувати для вирівнювання платіжного балансу.

Цей випадок — класичний приклад успішного лобізму, коли співпали інтереси багатьох людей з різних фракцій. Рішення вигідне вітчизняним виробникам холодильників і автомобілів, але воно навряд чи змінить споживчі преференції. Якщо хтось захоче купити імпортний холодильник, він це зробить. Також встановлення подібного роду обмежень згідно зобов'язанням перед Усесвітньою торговою організацією неможливе без попереднього повідомлення і консультацій. Так роблять багато країн-учасників організації: з моменту вступу до неї Україна отримала близько двох з половиною тисяч повідомлень від інших держав. В деяких випадках країни надають компенсації тим, кого ущемляють обмеження, що вводяться.

Днями Віктор Ющенко запропонував ввести трінадцатіпроцентную мито на сільськогосподарську продукцію. Для країни-експортера мита на зернові не мають сенсу. Мита на м'ясо небезпечні, оскільки національне тваринництво навряд чи забезпечить країну необхідним об'ємом продукції. Якщо завдання в тому, щоб запобігти напливу неякісного м'яса, краще просто підсилити роботу органів ветеринарного контролю.

Неофіційний радник

— Як прем'єр-міністр відноситься до ваших рад?

— Наскільки мені відомо, Юлія Тимошенко особисто читає велику кількість експертних матеріалів. Тому на недолік уваги поскаржитися складно. Але в довгостроковій перспективі цього недостатньо, сьогодні важливо задуматися про реорганізацію уряду. Це допоможе підвищити ефективність економічної політики Кабміну.

— Що ви маєте на увазі?

— Інтелектуальним центром, розробляючим ідеї і що контактує з експертами, повинне бути Міністерство економіки. Але у нас традиційно економічну політику в Кабміні виробляє Міністерство фінансів. Тому прізвища його колишніх керівників на слуху, вони асоціюються з різними діями. Зате міністри економіки пригадуються насилу. І справа не в особах, а в системі.

Серед економічних експертів можна виділити дві групи — відомчі інститути Національної академії наук і незалежні аналітичні центри на зразок нас. У першої групи є державне фінансування, готове приміщення. Щоб допомагати уряду, другій групі потрібно шукати технічну підтримку і вигравати в тендерах на придбання науково-дослідних послуг. При цьому в середовищі традиційних академіків існує певний снобізм по відношенню до таких, як я. Нас вважають в якомусь сенсі любителями. Треба міняти формат роботи уряду з експертами і саму систему фінансування прикладних наукових досліджень.

Ще одна рада уряду — не захоплюватися створенням всіляких псевдоконсультативних органів при Кабміні. У уряду повинні бути налагоджені контакти з незалежними експертними групами, які по запиту прем'єра займатимуться моніторингом різних областей. Можливо, я здивую колег, але мені здається, що жоден з госинститутов не здатний зіграти роль ідеологічного центру в питанні виходу з економічної кризи. Хоч би тому, що діяльність таких центрів дуже консервативна, а експерти погано володіють іноземними мовами.

— Наскільки вірогідна поява сумісної антикризової програми уряду і Партії регіонів?

— Текст антикризової програми Кабміну, датований груднем минулого року, містить багато правильних тез. Більшість заявлених тоді пріоритетів зберігають свою актуальність. Але мені здається, що у нас існує маніакальна захопленість програмами. Щоб вирішити проблему, ми можемо прийняти програму або закон (хоча останнім часом і це нам все менше і менше вдається), а ось узяти лопату і викопати яму — ніхто не може